The Strength and Resolve of Ukraine ｜ Сила та рішучість України

English ｜ украї́нська мо́ва

On February 24, the world watched in horror as Russian troops invaded Ukraine, bringing death and destruction to the doorsteps of civilians and beginning an unprovoked war on the independent nation. As the attack on their country continues, Ukrainians have been displaced from their homes, hunkering down in underground shelters, seeking refuge in other countries, and taking up arms to defend their homeland.

Amid the destruction unfolding across Ukraine, the Antonov An-225 Mriya — the largest aircraft in the world — was destroyed on the fourth day of fighting.

During my tenure as airport manager at Dulles International Airport near Washington, DC, I saw the An-225 come through a number of times — usually to pick up satellites from locally-based Orbital ATK. When it turned up at Dulles, the An-225 turned heads. If you heard it was flying in, you stopped what you were doing to go and see it. This is Ukrainian capability and technology at its finest.

The destruction of the An-225 is a loss to history—but a single airplane, no matter how important or impressive, seems trivial in the face of the threats Ukraine is facing and the losses its citizens are bearing. And yet, as I reflected on the news about the An-225, my thoughts have been not just on my personal memories of the Mriya itself, but about what this iconic aircraft meant to the Ukrainian people—and what it showed the world about their spirit and resolve. 

Mriya means “The Dream” in Ukrainian, and Ukraine was proud that the largest plane in the world was designed, built, and operated by the Kyiv-based Antonov company. In fact, when the aircraft debuted in 1988 (while Ukraine and Russia were part of the Soviet Union) it was the first Soviet aircraft whose name came from a Ukrainian word, not a Russian word — a bold move by the Ukrainian chief designer Petr Balabuev.  

The An-225 had become a global go-to for anyone who had a lot of cargo to move or items so large they could not fit into lesser aircraft. And it was frequently called up during crises around the world, including delivering critical equipment to Haiti after the earthquake in 2010 and transporting huge loads of medical supplies at the beginning of the COVID-19 pandemic. 

After the aircraft was destroyed, Ukrainian foreign minister Dmytro Kuleba shared the following message: ​​"Russia may have destroyed our 'Mriya'. But they will never be able to destroy our dream of a strong, free, and democratic European state. We shall prevail!"

The An-225 may have been just an airplane, but it represents so much more. Which is why I was heartened to hear of Ukraine’s pledge to rebuild the aircraft and restore its status as the world’s largest. But until then, another Ukrainian aircraft has stepped in to fill its spot as one of the largest — the An-124.

At this time when Ukrainian culture is under attack, it is especially important for our museum to acknowledge and celebrate the huge contributions of Ukrainians to the history of human flight. Sergei Korolyov, born in modern-day Zhytomyr, led the Sputnik project and was the Chief Designer of the early Soviet space program. Helicopter pioneer Igor Sikorsky was born in Kyiv and educated at the Kyiv Polytechnic Institute, which now bears his name. More recently, in 1997 Leonid Kadenyuk became the first citizen of independent Ukraine to fly in space. Seeing their blue and yellow flag on the arm of their first astronaut was a special moment for Ukrainians, and a moment for us to remember the country’s innumerable proud contributions to human achievement.

This invasion seems intent on destroying Ukraine’s culture and identity, but the Ukrainian spirit is not so easily quelled. It’s a proud lesson that Mryia illustrated and the world is seeing firsthand: the strength and resolve of the Ukrainian people will continue to make history.  

Chris Browne is the acting director of the Smithsonian’s National Air and Space Museum.

Сила та рішучість України

24 лютого світ із жахом спостерігав, як російські війська вторглися в Україну, принісши смерть і руйнування на пороги мирних жителів та розпочавши неспровоковану війну проти незалежної держави. Оскільки напад на їхню країну продовжується, українці змушені залишати свої будинки, ховатися в підземних сховищах, шукати притулок в інших країнах і брати до рук зброю, щоб захистити свою батьківщину.

На тлі руйнувань, що охопили всю Україну, на четвертий день боїв було знищено Ан-225 «Мрія» – найбільший літак у світі.

Під час моєї роботи директором Міжнародного аеропорту імені Даллеса поблизу Вашингтона, округ Колумбія, я неодноразово бачив, як Ан-225 прилітав сюди – зазвичай для того, щоб забрати супутники з розташованої тут компанії Orbital ATK. Коли Ан-225 з'являвся в аеропорту Даллеса, він викликав захоплення. Якщо ми чули, що він прилітає, то кидали всі свої справи, щоб піти й подивитися на нього. Це прояв українських можливостей та технологій в їх найкращому вигляді.

Знищення Ан-225 – це історична втрата, але один літак, хоч би яким важливим чи вражаючим він не був, здається дрібницею порівняно з загрозами, на які наражається Україна, і втратами, яких зазнають її громадяни. І все ж, коли я розмірковував над новинами про Ан-225, мої думки були не лише про мої особисті спогади про саму «Мрію», а й про те, що цей культовий літак значив для українського народу і що він демонстрував світові його дух та рішучість.

У перекладі з української «Мрія» означає «мрія», і Україна пишається тим, що проєктування, будівництво та експлуатацію найбільшого літака у світі виконувало київське підприємство «Антонов». Фактично, коли літак дебютував у 1988 році (коли Україна та Росія були частиною Радянського Союзу), це був перший радянський літак, назва якого походить від українського, а не від російського слова – сміливий крок українського генерального конструктора Петра Балабуєва.

Ан-225 став глобальною «паличкою-виручалочкою» для тих, кому потрібно було перевезти велику кількість вантажу або настільки великі вантажі, що вони не поміщалися в інші літаки. Його часто використовували під час криз по всьому світу, зокрема для доставки критично важливого обладнання на Гаїті після землетрусу в 2010 році та транспортування величезних партій медикаментів на початку пандемії COVID-19.

Після знищення літака Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба поділився таким повідомленням: «Росія, схоже, знищила нашу «Мрію». Але їм ніколи не вдасться зруйнувати нашу мрію про сильну, вільну та демократичну європейську державу. Ми переможемо!»

Ан-225 хоч і був просто літаком, але символізував дещо значно більше. Саме тому я з натхненням почув про обіцянку України відновити літак і повернути йому статус найбільшого у світі. А поки що його місце зайняв інший український літак, один із найбільших – Ан-124.

Нині, коли українська культура зазнає нападок, для нашого музею особливо важливо визнати та відзначити величезний внесок українців в історію польотів людини. Сергій Корольов, який народився в сучасному Житомирі, керував проєктом «Супутник» і був головним конструктором першої радянської космічної програми. Піонер вертольотобудування Ігор Сікорський народився в Києві та здобув освіту в Київському політехнічному інституті, який нині носить його ім'я. Зовсім недавно, в 1997 році, Леонід Каденюк став першим громадянином незалежної України, який здійснив політ у космос. Побачити свій синьо-жовтий прапор на рукаві свого першого космонавта було особливою подією для українців, а для нас – моментом згадати численні горді внески країни в досягнення людства.

Схоже, що це вторгнення має намір знищити культуру та самобутність України, але український дух не так легко придушити. «Мрія» продемонструвала гордий урок і світ на власні очі бачить: сила та рішучість українського народу продовжуватиме творити історію.

Кріс Брауні – виконувач обов'язків директора Національного музею авіації та космонавтики Смітсонівського інституту.